ACS4778 Україна: проблеми та перспективи розвитку приватного сектору Цей документ створено працівниками Міжнародного банку реконструкції та розвитку  /  Світового банку. Наведені в ньому спостереження, тлумачення та висновки не обов’язково відображають думку Ради виконавчих директорів Світового банку або урядів, яких вони представляють. Світовий банк не гарантує достовірності даних, представлених у цьому дослідженні. Кордони, кольори, назви та інші відомості, які містяться на картах, наведених у цій роботі, не містять офіційної оцінки Світовим банком правового статусу будь-якої території та не свідчать про затвердження або схвалення ним певних кордонів. Інформація про авторські права Матеріали цієї публікації захищені авторським правом. Копіювання та/або передавання цієї роботи частково або в повному обсязі без дозволу може вважатися порушенням чинного законодавства. Міжнародний банк реконструкції та розвитку та Світовий банк заохочують поширення цієї роботи та зазвичай надають відповідний дозвіл у якнайкоротший строк. Для отримання дозволу на фотокопіювання або передрук будь-якої частини цієї роботи надішліть запит з усією необхідною інформацією до компанії «Копірайт Кліренс Центр, Інк.» (Copyright Clearance Center, Inc.); адреса: Роузвуд Драйв, 222, Данверс, штат Массачусетс, 01923, США (222 Rosewood Drive, Danvers, MA 01923, USA); тел.: 978-750-8400; факс: 978-750-4470; веб-сайт: http://www.copyright.com/. Усі інші запити стосовно прав і ліцензій, зокрема щодо вторинних авторських прав, необхідно надсилати до Видавництва Світового банку (Office of the Publisher); адреса: Ейч Стріт (ПЗ), 1818, Вашингтон, округ Колумбія, 20433, США (1818 H Street NW, Washington, DC 20433, USA); факс: 202-522-2422; ел. пошта: pubrights@worldbank.org. 2 Зміст Список таблиць�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������4 Список рисунків����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������5 Список скорочень�������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������8 Подяка���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������9 Резюме�������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������10 Розділ I. Проблеми розвитку приватного сектору����������������������������������������������������������������������������17 �������������������������������������������������������������������������������������������������������32 Розділ II. Регуляторне середовище ������������������������������������������������������������������������������������������������������48 Розділ III. Доступ до фінансування Розділ IV. Конкуренція���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������68 Заключні зауваження�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������83 Додаток 1���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������85 Додаток 2.��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������94 Додаток 3.��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������96 Додаток 4.��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������98 Перелік використаних джерел�����������������������������������������������������������������������������������������������������������102 3 Список таблиць Таблиця 1. О  сновні політичні рекомендації: нормативне регулювання, доступ до фінансування та розвиток конкуренції�������������������������������������������������������������14 Таблиця 2. Двадцять п’ять найбільших компаній України за рівнем прибутку, 2012 р.�������������������28 Таблиця 3. Н  акладені та стягнені штрафи згідно з законами про конкуренцію та недобросовісну конкуренцію������������������������������������������������������������������������������������������80 4 Список рисунків Рисунок 1. Ріст ВВП в Україні та в Європі і Центральній Азії, 1990–2013 рр., 1990=100����������18 Рисунок 2. ВВП (ПКС) на душу населення, у міжнародних доларах за курсом 2005 року���������18 Рисунок 3. Реальний ріст ВВП, 2008–2013 рр.���������������������������������������������������������������������������������19 Рисунок 4. Ріст продуктивності праці в Україні та вибраних країнах, 1996–2011 рр.�����������������20 Рисунок 5. ВВП на одного працюючого, США=100%, 2012 р.������������������������������������������������������20 Рисунок 6. Ріст сукупної факторної продуктивності, 1996–2010 рр.���������������������������������������������21 Рисунок 7. Рівень сукупної факторної продуктивності відносно кривої глобальної продуктивності, 2010 р.��������������������������������������������������������������������21 Рисунок 8. Продуктивність праці в Україні за галузями економіки, 2002–2008 рр.���������������������22 Рисунок 9. Порівняння продуктивності праці за галузями економіки в різних країнах�������������������������������������������������������������������������23 Рисунок 10. Промислове виробництво в Україні та світові ціни на метали������������������������������������24 Рисунок 11. Топ-10 експортних продуктів України та Польщі, 1995 і 2010 роки���������������������������24 Рисунок 12. Топ-10 експортних напрямків України та Польщі, 1995/2002 і 2010 роки�����������������25 Рисунок 13. Частка України у світовому експорті порівняно із сусідніми країнами, 1995–2011 рр.��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������26 Рисунок 14. Складність експорту в Україні та Польщі (індекс EXPY)��������������������������������������������26 Рисунок 15. Склад ВПП в експорті України, за кластерами Лімера������������������������������������������������27 Рисунок 16. Внесок малих і середніх підприємств у створення робочих місць і ВВП: порівняння України з вибраними країнами�������������������������������������������������������28 Рисунок 17. Ефективність енергоспоживання в Україні порівняно із сусідніми країнами������������29 Рисунок 18. Загальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Україні та сусідніх країнах, 1992–2011 рр.�����������������������������������������������������������������30 Рисунок 19. Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні, 1995–2012 рр. у млн доларів������������30 Рисунок 20. Показники цінової конкурентоспроможності в Україні, 2005–2011 рр.���������������������31 5 Рисунок 21. Позиції України в рейтингу «Ведення бізнесу», 2005–2013 рр.����������������������������������34 Рисунок 22. Позиції України в рейтингу «Ведення бізнесу – 2014»������������������������������������������������35 Рисунок 23. Найпроблематичніші сфери нормативного регулювання бізнесу в Україні відповідно до рейтингу «Ведення бізнесу – 2014»���������������������������������������35 Рисунок 24. Позиції України та сусідніх країн у міжнародних рейтингах��������������������������������������36 Рисунок 25. Україна серед «найпригніченіших економік Європи», Індекс економічної свободи за 2013 р.���������������������������������������������������������������������������37 Рисунок 26. Прямі витрати компаній на дотримання вимог щодо дозволів, перевірок і технічних регламентів����������������������������������������������������������������������������������38 Рисунок 27. Характеристика державного управління в Україні та сусідніх країнах на основі індексу Кауфмана, 1996–2011 рр.���������������������������������40 Рисунок 28. Ефективність роботи ринкових установ і продуктивність економіки�������������������������41 Рисунок 29. Частка підприємств, які застосовували неофіційні способи вирішення проблем із державними органами, 2008 і 2010 роки���������������������������������42 Рисунок 30. Індекс кількості компаній, які залучені до впливу зацікавлених осіб на державну політику, 2000 р.����������������������������������������������������������44 Рисунок 31. Стратегії боротьби з корупцією та впливом зацікавлених осіб на державну політику�����������������������������������������������������������������������45 Рисунок 32. Глибина проникнення фінансового сектору в Україні в порівнянні з сусідніми країнами, 2011 р.��������������������������������������������������������������������49 Рисунок 33. Кредитування малого та середнього бізнесу в Україні порівняно з деякими сусідами, 2011 р.����������������������������������������������������������49 Рисунок 34. Основні проблеми бізнесу в Україні. Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2013-2014 рр.���������������������������������������50 Рисунок 35. Відсоток компаній, які визначають доступ до фінансування як основну перешкоду������������������������������������������������������������������������50 Рисунок 36. Результати опитування підприємств 1К2013 Національним банком України: доступ до фінансування��������������������������������������������51 Рисунок 37. Результати опитування підприємств НБУ, 1Q09-1Q13�������������������������������������������������52 6 Рисунок 38. Покриття банківського сектору���������������������������������������������������������������������������������������53 Рисунок 39. Використання підприємствами банківських послуг�����������������������������������������������������53 Рисунок 40. Концентрація банківського ринку в деяких країнах, 2010 рік�������������������������������������54 Рисунок 41. Коефіцієнти рентабельності та достатності капіталу банківського сектору країн-сусідів, 2012 рік�����������������������������������������������������������������54 Рисунок 42. Відсоткові ставки та інфляція, 2007-2012 рр.����������������������������������������������������������������56 Рисунок 43. Частки короткострокових позик і депозитів в їх загальному обсязі���������������������������57 Рисунок 44. Структура портфелю активів в залежності від форми власності банків, 2012 р.������58 Рисунок 45. Структура власності банківського сектору, 2008-2012 рр., у відсотках від сумарних активів������������������������������������������������������������������������������������59 Рисунок 46. Кредитна інформація: Україна і регіональні сусіди, 2013 р.����������������������������������������60 Рисунок 47. Забезпечення виконання контрактів в Україні та країнах-сусідах, 2013 р.����������������61 Рисунок 48. Ефективні відсоткові ставки за кредитами малих і середніх підприємств, діапазон і середнє значення���������������������������������������������������������������������������������������������64 Рисунок 49. Місцевий борг у гривні в приватному секторі порівняно з державним���������������������65 Рисунок 50. Капіталізація фондового ринку в Україні та сусідніх країнах, 2002-2011 рр.������������65 Рисунок 51. Оборот фондового ринку в Україні та сусідніх країнах, 2002-2011 рр.����������������������66 Рисунок 52. Показники конкурентоспроможності України згідно зі ЗГК, 2006-2013 рр.��������������70 Рисунок 53. Показники ринкової конкуренції та конкурентної політики����������������������������������������70 Рисунок 54. Показники концентрації компаній в українських галузях промисловості�����������������71 Рисунок 55. Структура ринку в обробних галузях, 2009 р.���������������������������������������������������������������71 Рисунок 56. Структура ринку згідно з розрахунками АМК, 2004-2011 рр.�������������������������������������72 Рисунок 57. Бюджетні субсидії та поточні трансферти підприємствам�������������������������������������������76 7 Список скорочень AA – Association Agreement АМК – Антимонопольний Комітет АПК – Агропромисловий комплекс АРВ – аналіз регуляторного впливу ВБ – ведення бізнесу ВВП – валовий внутрішній продукт BEEPS – звіт про бізнес-середовище та продуктивність промислових підприємств ДП – державні підприємства ЄБА – Європейська бізнес-асоціація ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку ЄС – Європейський Союз ЄФО – Європейський фонд освіти ЄЦА – Європа та Центральна Азія ЗГК – звіт про глобальну конкурентоспроможність ІГК – індекс глобальної конкурентоспроможності ІСК – індекс сприйняття корупції МВФ – Міжнародний валютний фонд МСБ – малий та середній бізнес МСП – малі та середні підприємства МФК – Міжнародна фінансова корпорація МФО – міжнародні фінансові організації МФУ – міжнародні фінансові установи HACCP – міжнародна система управління безпекою харчових продуктів НБУ – Національний банк України НБФУ – небанківські фінансові установи НДО – недержавні організації НКРЗІ –Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації ОЕСР – оргінізація економічного співробітництва та розвитку ПВЗВТ – поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі ПІІ – прямі іноземні інвестиції ПК – проблемні кредити СЕС – Державна санітарно-епідеміологічна служба України СЕМ –секторний мікроаналіз, проведений в 2010 році Світовим банком в рамках підготовки звіту про стан української економіки СНД – співдружність незалежних держав СОТ – Світова організація торгівлі СПФ – сукупна продуктивність факторів СТРП – сукупний темп річного приросту США – Сполучені Штати Америки ЦСЕ – Центральна та Східна Європа UNCTAD – Організація Об’єднаних Націй з питань торгівлі та розвитку 8 Подяка Цей звіт створено робочою групою на чолі з Марчіном П’ятковскі та за участю Меліси A. Рекас, Коллін Масценік, Євгена Гребенюка та Сергія Осаволюка. Вагомий внесок у його підготовку зроблено Крістіною Мікуловою, Інною Підлуцькою, Аліною Турковою та Маріанною Іутті де Паіва Діас. Група щиро вдячна за підтримку та поради Чімяо Фану, Паломі Анос Касеро, Александру Панькову та чотирьом рецензентами-фахівцям Світового банку: Руслану Піонтківському, Донато де Роза та Маріусу Вісмантасу, а також Хосе Роману Леон Лора з делегації Європейської комісії в Україні. 9 Резюме 1. Україна має значний нереалізований потенціал розвитку. Україна має найродючіші сільсько­ господарські землі, вигідне географічне положення в Європі (вона межує з Європейським Союзом, найбільшим світовим ринком, ВВП якого становить майже 17 трильйонів доларів США) і великий внутрішній ринок із майже 46 млн. споживачів. Країна багата на природні ресурси та характеризується наявністю відносно розвинутої інфраструктури, високоякісного людського капіталу та значної промислової бази. 2. Потенціал України потребує належного використання. Усупереч надіям у період розпаду Радянського Союзу, коли всі сподівалися, що здобута незалежність стимулюватиме розвиток України, двадцять років потому ВВП на душу населення й досі має рівень нижчий ніж у 1989 році, складаючи всього 10% від середнього показника в Європейському Союзі. Доходи в Україні зростають значно повільніше, ніж у Європі та Центральній Азії (регіон ЄЦА). Україна також демонструє гірші результати, ніж її сусіди, зокрема Польща, Румунія, Росія та Білорусь, особливо під час останньої світової кризи, коли у 2009 році було зафіксовано зниження ВВП країни на 15%. Незважаючи на однакові можливості країн на початку перехідного періоду, з роками рівень доходів України та Польщі став значно відрізнятися: дохід на душу населення в Польщі майже вчетверо перевищує відповідний показник в Україні. Прогнози розвитку свідчать, що найближчим часом різниця в доходах між Україною та сусідніми державами не скоротиться. 3. У записці стверджується, що низькі показники економічного розвитку України значною мірою зумовлені повільним розвитком приватного сектору. Результати недостатнього розвитку приватного сектору: (i) застаріла структура промисловості та експорту країни, де й досі домінують традиційні галузі, зокрема металургія, машинобудування та хімічна промисловість, рівень продуктивності яких протягом останнього десятиріччя зростав значно повільніше, ніж у сусідніх країнах; (ii) низький рівень залучення прямих іноземних інвестицій з високою доданою вартістю, особливо у галузях виробництва, орієнтованих на експорт; (iii) відносно обмежена роль малих і середніх підприємств у розвитку економіки. Усі ці фактори свідчать про те, що в Україні ринковий процес розвитку підприємництва, інновацій і продуктивності не працює належним чином – і це підриває потенціал розвитку країни. 4. У записці вказано основні перешкоди для розвитку приватного сектору, зокрема недоліки нормативного регулювання, обмежений доступ до фінансування та недостатній розвиток конкуренції, і запропоновано короткострокові та середньострокові реформи. Аналіз, який проводився на основі наявних досліджень Світового банку та його партнерів – Європейської комісії та ОЕСР, а також розмов із представниками українського Уряду, торгово-промислових об’єднань, громадських організацій і вчених кіл, свідчить про те, що неналежне нормативне регулювання, зокрема управління в галузі податків, захисту майнових прав, видачі дозволів, сертифікації та проведення перевірок, обмежений доступ до фінансування та низький рівень конкуренції є головними перешкодами для розвитку приватного сектору, які підривають перспективи економічного розвитку України. В аналізі також вказується необхідність проведення значної кількості реформ і наводиться список політичних рекомендацій. 5. Щодо нормативного регулювання, у записці стверджується, що незважаючи на прогрес, який спостерігається останнім часом, Україна продовжує потерпати від надмірної бюрократії, неналежної імплементації норм, які регулюють підприємницьку діяльність, і неефективного державного управління. У записці наводяться рекомендації для подолання цих перешкод і стимулювання подальшого розвитку завдяки реформуванню законодавства про підприємницьку діяльність. У ній рекомендовано проведення таких реформ: (i) повна реалізація заходів щодо покращення умов ведення бізнесу, передбачених Національним планом дій на 2013 р., затвердженим Указом Президента України; (ii) скорочення загальної кількості дозволів і ліцензій завдяки широкому застосуванню принципу «регуляторної гільйотини» на основі передової міжнародної практики, враховуючи попередній частково успішний досвід 2005 року; (iii) суттєве зміцнення практики оцінки регуляторного впливу нового законодавства (тобто кількісної оцінки впливу нових норм на вартість ведення бізнесу); (iv) завершення створення системи перевірок на основі оцінки ризиків; (iv) скасування застарілих стандартів і технічних регламентів; (v) імплементація норм законодавства ЄС, особливо в таких галузях, як норми контролю за безпекою харчових продуктів і технічних регламентів; (vi) ефективна імплементація нового закону про банкрутство; (vii) якнайширше запровадження програми електронного Уряду та ІКТ-рішень, спрямованих на підвищення прозорості роботи Уряду та зменшення кількості зловживань. У записці рекомендується, що, на додачу до вдосконалення основного і другорядного 10 законодавства шляхом його гармонізації відповідно до стандартів ЄС, Уряд повинен приділити більше уваги підвищенню ефективності імплементації норм, яка часто знаходиться на неналежному рівні. Послідовна, неупереджена та ефективна імплементація норм сприятиме швидкому створенню сприятливих умов для ведення бізнесу. Разом із якісним управлінням і ефективним політичним керівництвом ці реформи можуть зіграти ключову роль у звільненні країни від радянського минулого. 6. Щодо доступу до фінансування, незважаючи на значний обсяг корпоративних позик, він залишається обмеженим, особливо для малих і середніх підприємств. Це зумовлено кількома причинами. По-перше, суттєвою перешкодою для отримання кредитів є занадто високі відсоткові ставки, спричинені бажанням Центрального банку штучно тримати валютний курс на одному рівні. До цього додаються значні потреби Уряду в позиках, які обмежують надання кредитів приватному сектору. По-друге, через слабкий контроль кредитування пов’язаних осіб в банківському секторі країни домінують кілька місцевих бізнес- груп, які схильні розподіляти кредити лише між своїми учасниками, а не надавати їх усім підприємствам. По- третє, доступ до кредитування також перекривається поточним виходом з ринку України іноземних банків і зростанням тенденції уникнення ризику та кількості позик непрацюючих кредитів. По-четверте, кредити важко отримати через обмеження доступу до довгострокового фінансування, неналежну імплементацію законодавства та неефективність судової системи, а також через відсутність цілісної інфраструктури обміну кредитною інформацією, що ускладнює належне управління кредитними ризиками. І, нарешті, відсутність доступу до фінансування пов’язана із неналежним розвитком небанківського фінансового ринку та ринків капіталів. Розширення доступу до кредитів, необхідне для розвитку приватного сектору, вимагає узгодженого підходу до вирішення таких взаємопов’язаних проблем: перехід до гнучкого валютного курсу, підтримка зростання обсягів довгострокових депозитів, імплементація законодавства щодо розкриття банками кінцевих бенефіціарів, визначення та обмеження кредитування пов’язаних осіб, скасування податкових обмежень щодо передачі та списання непрацюючих кредитів, збір кредитної інформації. Щоб забезпечити розвиток ринків капіталів, необхідно підвищити прозорість ринку, запровадити вищі вимоги до розкриття інформації, а також вдосконалити стандарти звітності та корпоративне управління. 7. Щодо стану конкуренції, у цій записці стверджується, що низький рівень конкуренції на внутрішньому ринку стримує економічний розвиток і обмежує потенціал України. У багатьох галузях економіки спостерігається висока концентрація фірм, низький коефіцієнт їх появи та зникнення і недостатня ефективність конкурентної політики. Це невтішна тенденція, оскільки рівень конкуренції безпосередньо впливає на продуктивність, економічний розвиток країни та добробут споживачів. Проблеми конкуренції в Україні зумовлені наявністю перешкод для виходу компаній на ринок та виходу з нього, зумовлених надмірною бюрократією і недоліками та неналежною імплементацією національної конкурентної політики. Антимонопольний комітет України (АМК), який здійснює нагляд за дотриманням законодавства про захист конкуренції, незважаючи на певні недоліки, зокрема недостатність слідчих повноважень, має досить міцну правову базу для своєї діяльності, але основною проблемою залишається неналежне застосування правових норм на практиці. Внаслідок цього реально сплачується менше 10% накладених АМК штрафів. Крім того, АМК складно або неможливо контролювати злиття компаній і утворення монопольних об’єднань, не володіючи інформацією про кінцевих власників фірм-учасників. Щоб забезпечити подальший розвиток і зростання конкуренції з метою сприяння створенню нових компаній і стимулювання розвитку приватного сектору, необхідно повністю узгодити українське законодавство з нормами ЄС і запровадити Загальнодер­ жавну програму розвитку конкуренції на 2012–2024 рр., розширити слідчі повноваження АМК та надати йому необхідні ресурси для ефективного здійснення своїх функцій. Крім того, розвиток конкуренції вимагає підвищення рівня компетентності суддів, які розглядають справи, пов’язані з порушенням законодавства про захист конкуренції, дотримання принципів конкуренції під час здійснення державних закупівель і справедливого розподілу державної допомоги, а також підвищення рівня обізнаності та участі громадянського суспільства. І, нарешті, необхідно забезпечити незалежність АМК та надати йому чіткі повноваження щодо неупередженого переслідування всіх порушників антимонопольного законодавства. 8. Загалом, слід зауважити, що для реалізації потенціалу приватного сектору необхідно обмежити вплив зацікавлених осіб на державну політику та викорінити корупцію. Ці фактори здійснюють глобальний вплив на бізнес і є основною причиною повільного розвитку приватного сектору, відсутності диверсифікації економіки та експорту, а також низької ефективності та повільного темпу реформ. Незважаючи на те, що Україна досягла значного прогресу в узгодженні законодавства зі стандартами ЄС, нормативна база країни залишається 11 неоднорідною, непередбачуваною та несприятливою для ведення бізнесу. Це спричинено впливом окремих зацікавлених осіб, політичним хабарництвом і консервативністю адміністративного управління, для яких такий стан справ є цілком прийнятним. Імплементація політичних реформ гальмується культурою правового релятивізму (відносності), яка передбачає різне тлумачення одного і того ж закону, залежно від змін інтересів, на національному, регіональному і навіть місцевому рівнях. Крім того, спостерігається тотальне поширення корупції, яка сприймається як звичайна риса ведення бізнесу. 9. Існує ряд способів зменшення впливу зацікавлених осіб на державну політику та боротьби з корупцією. В Україні негативний вплив окремих зацікавлених осіб на державну політику з метою отримання вигоди за рахунок суспільних коштів вважається звичайним явищем і підтримується наявною політичною культурою, яка ґрунтується на старій моделі зрощення політичної та економічної влади, нечесній приватизації без дотримання принципів конкуренції, що дозволила кільком обраним особам акумулювати в своїх руках значні активи та витіснила з ринку міжнародних інвесторів, непрозорій політиці державних закупівель і допомогою. Крім того, упередженість, залежність та ненадійність судової влади змушує політичну еліту вдаватися до прямого втручання в політичний і законодавчий процеси та в діяльність державного апарату, щоб захистити свої майнові права. Зважаючи на це, зниження впливу зацікавлених осіб на державну політику вимагає повної прозорості процесу прийняття нових законів, зміцнення практики оцінки регуляторного впливу та залучення комерційних структур, профспілок, неурядових організацій і громадськості до участі в законотворчому процесі. Крім того, вплив зацікавлених осіб і корупцію можна знизити завдяки створенню прозорої системи державних закупівель і допомоги, яка дозволить прослідкувати за кожною гривнею, витраченою з державного бюджету, проведенню громадських слухань щодо критеріїв допуску до участі в тендерах на отримання великих державних замовлень і забезпеченню нагляду громадськості за процедурою проведення таких тендерів. Також важливо забезпечити прозорість призначення та відбір на конкурсній основі державних службовців і керівників державних підприємств. Підвищення рівня конкуренції, особливо з боку іноземних компаній, зможе послабити вплив зацікавлених осіб, змусивши їх конкурувати на більш справедливих умовах, і знизить хабарництво. 10. Важливим кроком на шляху зниження впливу зацікавлених осіб на державну політику є повне реформування судової системи. Економіка держави не може розвиватися без захисту майнових прав, який здійснюється неупередженими та незалежними судами. Хоча зазначене питання не входить до предмету дослідження цієї записки, зрозуміло, що створення системи незалежних, неупереджених і професійних судів забезпечить приватний сектор необхідними засобами правового захисту від непослідовного, несправедливого та неправильного застосування законодавства. Реформування судової влади сприятиме зміцненню системи стримувань і противаг між судовою системою та органами державного управління, що дасть можливість державним органам вчитися на своїх помилках, указаних у судових рішеннях, як це прийнято в інших країнах із ринковою економікою. Відсутність ефективного судового захисту наразі змушує підприємства покладатися на милість державних органів, що сприяє посиленню впливу зацікавлених осіб і розвитку корупції, які підривають довіру до влади та стримують економічний розвиток країни. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС, у якій приділяється особлива увага вдосконаленню судової системи, сприятиме проведенню необхідних реформ. 11. Важлива роль відводиться політичній волі. Як свідчить історія економіки, доля країни значною мірою залежить від її культури, системи цінностей та якості управління. Навіть найкращі закони легко зіпсувати умисним недотриманням та неналежним застосуванням, причина яких криється в застарілих соціально-політичних традиціях. Українські політичні лідери повинні донести до суспільства в цілому, а особливо до органів державного управління, що бізнес наразі ведеться по-іншому і в цій системі немає місця неналежному застосуванню законодавства, адміністративній недбалості та корупції. Очевидно, що наявну в бізнесі ситуацію неможливо виправити інакше. 12. Зменшення ступеня впливу зацікавлених осіб на державу і корупції вимагає досягнення повного консенсусу щодо проведення реформ. Потрібно зберегти той потужний політичний імпульс, підтриманий загальною згодою всіх сторін щодо необхідності підписання Угоди про асоціацію з ЄС, який допоможе прийняти величезну кількість нормативно-правових актів, необхідних для проведення важливих реформ. Наприклад, цей консенсус можна зміцнити, провівши загальнонаціональний круглий стіл щодо необхідності реформ, до якого потрібно залучити представників всіх політичних партій, ділових кіл і 12 громадськості. Крім того, слід розпочати широкомасштабну громадську інформаційну кампанію з тим, щоб вибудувати консенсус щодо реформ. 13. Успішне реформування неможливе без зміцнення громадянського суспільства. Однією з найвагоміших перешкод для розвитку приватного сектору є недостатня участь громадянського суспільства – особливо неурядових організацій, які представляють інтереси середніх і малих підприємств – у здійсненні контролю за веденням бізнесу та стимулюванні проведення реформ. На відміну від великих компаній, які зазвичай мають достатньо ресурсів для захисту від несприятливих умов ведення бізнесу, малі та середні підприємства зацікавлені у подальшому вдосконаленні законодавства та інвестиційного клімату, оскільки це значною мірою впливає на їхні шанси на виживання. Однак наразі їм не вистачає ресурсів для лобіювання реформ і доступу до законодавчих органів. Асоціації малих і середніх підприємств не мають вагомого впливу. В основному, вони радять своїм учасникам, як впоратися із суперечностями у нормативних документах, а не як вдосконалити законодавство. У подальшому для залучення малих і середніх підприємств до участі в суспільному обговоренні політичних питань необхідно вводити їхніх представників до складу робочих груп або загальнонаціональних робочих столів, присвячених покращенню бізнес-середовища. Для підвищення впливу громадськості потрібно залучати її представників до контролю за імплементацією реформ, а також забезпечити безкоштовний і зручний загальний інтернет-доступ до відповідної державної статистики. 14. Таким чином, щоб реалізувати свій потенціал, Україні потрібно значно покращити умови ведення бізнесу. Згідно з попередніми дослідженнями Світового банку (2007 р., 2010 р.), економіка України знаходиться у фазі застою, яка характеризується наявністю значних перешкод для виходу компаній на ринок, низьким рівнем конкуренції, недостатнім стимулюванням впровадження інновацій, низьким рівнем диверсифікації експорту та високою залежністю від цін на промислові товари. Щоб допомогти країні реалізувати свій потенціал, необхідно розірвати це коло, засноване на неналежному виконанні умов контрактів, що негативно впливає на захист майнових прав і якість управління. 15. Угода про асоціацію з ЄС і Угода про ПВЗВТ стане важливою відправною точкою процесу реформування. Впровадження у життя Угоди про асоціацію з ЄС і Угоди про ПВЗВТ зможе дати значні переваги Україні, надані іншим країнам Центральної та Східної Європи, які підписали подібні угоди і в подальшому стали новими членами ЄС. Тісна співпраця з ЄС допомогла їм збільшити обсяги експорту, залучити іноземні інвестиції, підвищити рівень конкуренції, мінімізувати негативний вплив зацікавлених осіб на державну політику та зробити рішучий і безпрецедентний крок до того, щоб вивести свою економіку на один рівень із західними країнами. Після набуття цими угодами чинності Україна буде зобов’язана гармонізувати своє законодавство з вимогами нормативної системи єдиного ринку ЄС. 16. Переконлива імплементація реформ у приватному секторі сприятиме виходу українського ринку із застою. Часто існує розрив між законодавством та його запровадженням, який підриває прийняття Урядом реформ. Тому потрібно буде прийняти радикально новий підхід до запровадження політик, якщо Україна хоче отримати повний максимальну користь від запланованих і запроваджених реформ. Це вимагатиме не лише законодавства вищої якості, а й розширеної спроможності і моніторингу установ, які їх запроваджуватимуть. 17. Ефективна імплементація реформ, запропонованих у цій записці, матиме суттєвий вплив на ВВП країни. Дослідження МВФ від 2006 р. (Е. Тіффін, 2008) свідчить, що, виходячи з наявних капітальних і трудових ресурсів, дохід України зріс би вдвічі, якби вона наблизила свої показники інституційної та ринкової ефективності до рівня 10 нових членів ЄС. Оскільки з часу проведення аналізу розрив між показниками інституційної ефективності України та 10 нових членів ЄС не значно зменшився, подальші реформи у сфері бізнесу матимуть значний ефект і допоможуть компенсувати втрачений час із початку перехідного періоду, а також зменшити розрив між доходами. 18. Українському уряду відомо про вищевказані проблеми: національна програма реформ, спрямована на забезпечення розвитку приватного сектору. Національний план дій на 2013 р., розроблений Кабінетом Міністрів України, спрямований на стимулювання розвитку приватного сектору та підвищення конкурентоспроможності експорту. Планом передбачено на 2013 рік проведення 44 правових реформ у таких галузях, як регуляторна політика, система дозволів і ліцензій, захист інвестицій, митне регулювання, проведення перевірок, захист конкуренції, адміністративні послуги, технічні регламенти, безпека харчових 13 продуктів, доступ споживачів до електроенергії, а також адміністрування податків. Короткий зміст Національного плану дій наведено в Додатку 1. План дій ставив безпосереднє завдання покращити місце України у рейтингу «Ведення бізнесу» із №140 в рейтингу за 2013 рік до щонайменше сотого місця. Завдяки низці реформ, запроваджених згідно з цим планом дій, Україна вже піднялась на 112-те місце у рейтингу за 2014 рік. 19. Мета цієї записки – повідомити про бажання Групи Світового банку надавати політичну та технічну допомогу українському Уряду щодо реалізації реформ з метою забезпечення розвитку приватного сектору. Зважаючи на великі плани Уряду щодо покращення умов ведення бізнесу та підвищен­ ня конкуренції, Група Світового банку готова підтримати запропоновані Урядом реформи на основі угоди про співпрацю з МВФ і політичного діалогу, який ведеться командою рейтингу «Ведення бізнесу» Групи Світового банку, на умовах Стратегії партнерства Світового банку з Україною. 20. Структура записки. У першому розділі досліджуються причини повільного розвитку приватного сектору в Україні. Наступні три розділи присвячені трьом основним проблемам, які перешкоджають розвитку приватного сектору. Вони містять аналіз недоліків нормативного регулювання українського ринку, доступу до фінансування та стану конкуренції, а також рекомендації щодо вирішення цих проблем. В останньому розділі підбиваються підсумки дослідження. У табл. 1 нижче наведено короткий огляд основних рекомендацій, які містяться в записці. Таблиця 1. Основні політичні рекомендації: нормативне регулювання, доступ до фінансування та розвиток конкуренції Запропоновані Рекомендовані Рекомендовані реформи короткострокові заходи середньострокові заходи Нормативне ŠŠ Застосування принципу «регуляторної ŠŠ Імплементація заходів Національного регулування гільйотини» на основі передової міжна- плану, що були заплановані на 2013 р., родної практики, що допоможе значною спрямовані на покращення умов ведення мірою скоротити кількість дозволів, лі- бізнесу. цензій і вимог до ведення бізнесу. ŠŠ Зміцнення практики оцінки регуляторного ŠŠ Розширення сфери застосування самосер- впливу відповідно до міжнародних стан- тифікації. дартів, що допоможе підвищити ефектив- ність нового законодавства. ŠŠ Створення всеохоплюючої системи пере- вірок на основі оцінки ризиків і запрова- ŠŠ Погодження норм контролю за безпекою дження єдиної для всіх контрольних ор- харчових продуктів і технічних регламен- ганів системи критеріїв оцінки ризиків і тів зі стандартами ЄС. контрольних переліків питань. ŠŠ Завершення інституційної реформи систе- ŠŠ Скасування обов’язкової сертифікації для ми технічних регламентів. товарів і послуг, що не потребують її від- ŠŠ Ефективне запровадження нового закону повідно до законодавства ЄС та міжнарод- про банкрутство. ної практики. ŠŠ Удосконалення процесу обговорення но- ŠŠ Удосконалення управління аграрним сек- вих законів, наприклад, за допомогою тором шляхом скасування обов’язкової отримання коментарів і відгуків громад- сертифікації зерна та зернових складів і ськості. підвищення прозорості імплементації по- літичних реформ. ŠŠ Розробка комплексної стратегії розвитку малих і середніх підприємств відповідно ŠŠ Подальша імплементація реформ, які до прийнятих міжнародних стандартів. впливають на кваліфікацію країни за рей- тингом «Ведення бізнесу». ŠŠ Запровадження програми електронного уряду та ІКТ-рішень, зокрема для забезпе- ŠŠ Імплементація законодавства про розши- чення інтернет-реєстрації компаній, пода- рення доступу громадськості до всіх доку- чі он-лайн-заявок на отримання дозволів ментів, які стосуються ведення бізнесу, зо- і ліцензій, а також створення інтернет-бі- крема проектів нормативно-правових актів бліотеки нормативно-правових актів, які і звітів про оцінку регулюючого впливу. регулюють підприємницьку діяльність. 14 Запропоновані Рекомендовані Рекомендовані реформи короткострокові заходи середньострокові заходи Доступ до ŠŠ Поступовий перехід до плаваючого валют- ŠŠ Перегляд обмежень щодо надання позик в фінансування ного курсу та посилення податкової полі- іноземній валюті та запровадження еконо- тики. мічно обґрунтованих лімітів. ŠŠ Заохочення довгострокових депозитів зав- ŠŠ Імплементація законодавства щодо роз- дяки чіткому розмежуванню строкових і криття інформації про кінцевих бене- безстрокових вкладів та потенціальному фіціарів банків, застосування стратегії розширенню системи гарантування вкла- консолідованого нагляду, визначення та обмеження кредитування пов’язаних осіб. дів за рахунок залучення депозитних сер- тифікатів, які банки мають видавати своїм ŠŠ Підвищення довіри вкладників шляхом клієнтам. введення в дію норм ринкової поведінки, призначення фінансового омбудсмена, ŠŠ Прийняття законів про скасування подат- вдосконалення законодавства про захист кових обмежень щодо передачі та списан- прав споживачів фінансових послуг і під- ня непрацюючих кредитів. вищення галузевих стандартів. ŠŠ Спрощення та зниження вартості доступу ŠŠ Прийняття законів про консолідацію кредит- до Державного реєстру речових прав на ної інформації та запровадження обов’язко- нерухоме майно. вого мінімального стандарту щодо її змісту. ŠŠ Прийняття законів про подвійний лістинг ŠŠ Імплементація правових та регуляторних українських компаній, які вже перебува- реформ з метою підвищення прозорості ють в лістингах іноземних юрисдикцій. ринків капіталів і вдосконалення захисту прав інвесторів, а також розширення ви- ŠŠ Скасування обмежень щодо надання мог до розкриття інформації. міжнародними фінансовими установами ŠŠ Запровадження правових і регуляторних позик у гривнях шляхом перегляду фік- реформ з метою вдосконалення стандар- сованого максимуму відсоткової ставки, тів звітності, забезпечення прозорості передбаченого НБУ. діяльності та покращення корпоративно- го управління в українських компаніях, включаючи малі та середні підприємства. 15 Запропоновані Рекомендовані Рекомендовані реформи короткострокові заходи середньострокові заходи Розвиток ŠŠ Внесення змін до Господарського кодексу ŠŠ Прийняття необхідних змін і доповнень із конкуренції з метою усунення протиріч із законодав- метою погодження законодавства України ством про захист конкуренції. про захист конкуренції зі стандартами ЄС. ŠŠ Введення в дію Закону «Про надання дер- ŠŠ Посилення політичної незалежності АМК. жавної допомоги підприємствам» і запро- вадження ефективної системи контролю ŠŠ Розширення його співпраці з іншими за наданням державної допомоги на осно- правоохоронними та слідчими органами ві принципів конкуренції, як це передба- України. чено умовами Угоди про асоціацію з ЄС. ŠŠ Розмежування компетенції судів щодо роз- ŠŠ Розширення слідчих повноважень і мож- гляду справ про порушення конкуренції. ливостей АМК щодо збору інформації про правопорушення. ŠŠ Надання АМК необхідних ресурсів для ефективного здійснення своїх функцій. ŠŠ Зміна критеріїв для обов’язкового пові- домлення про злиття/об’єднання та зло­ ŠŠ Звуження компетенції АМК щодо питань, вживання монопольним становищем на які не належать до його основних функцій, ринку, щоб зосередити увагу на операціях, зокрема регулювання природних монопо- які можуть негативно вплинути на конку- лій, державних закупівель і використання ренцію, зокрема приховування компанія- торговельних марок. ми своїх кінцевих власників. ŠŠ Завершення інституційної реформи АМК ŠŠ Вдосконалення процедури стягнення гро- відповідно до проекту Загальнодержавної шових штрафів, які накладаються АМК. програми розвитку конкуренції на 2012– ŠŠ Внесення змін до програми зменшення 2024 рр. відповідальності, щоб дозволити надання такої можливості кільком заявникам. ŠŠ Ширше застосування ринкових дослі- джень з метою кращого спостереження за ŠŠ Зміцнення заходів, спрямованих на пропагу- рівнем розвитку конкуренції. вання необхідності захисту конкуренції, та проведення роз’яснювальної роботи з насе- ленням. 16 Розділ I. Проблеми розвитку приватного сектору Короткий зміст 21. У цьому розділі наводяться докази того, що низькі показники економічного розвитку України значною мірою зумовлені повільним розвитком приватного сектору. Результати недостатнього розвитку приватного сектору: застаріла структура ВВП, виробництва та експорту, у якій і досі домінують традиційні галузі, зокрема металургія, машинобудування та хімічна промисловість; низькі темпи росту та показники промислової продуктивності, яка протягом останнього десятиріччя зростала повільніше, ніж у сусідніх країнах; низький рівень залучення високоприбуткових прямих іноземних інвестицій, особливо в галузях виробництва, орієнтованих на експорт; недостатня забезпеченість енергетичними ресурсами; відносно обмежена роль малих і середніх підприємств у розвитку економіки. Усі ці фактори свідчать про те, що в Україні ринковий процес розвитку підприємництва, інновацій і продуктивності не працює належним чином, і це підриває потенціал розвитку країни. Вступ 22. На початку перехідного періоду здавалося, що Україна мала низку важливих переваг, які могли б забезпечити успішний перехід країни до ринкової економіки та поступове підвищення рівня життя населення. Україна має найродючіші сільськогосподарські землі, вигідне географічне положення в Європі (країна знаходиться на перехресті між Заходом і Сходом), великий внутрішній ринок із майже 49 млн. споживачів, багаті запаси природних ресурсів, відносно розвинену інфраструктуру, висококваліфіковані кадрові (людські) ресурси і значну промислову базу на сході країни, до якої входили такі високотехнологічні підприємства, як авіаційно-конструкторське бюро ім. Антонова, що створило найбільший у світі літак. 23. Однак економічне диво не сталося. Після двадцятирічного перехідного періоду український ВВП на душу населення й досі має рівень нижчий, ніж у 1989 році, складаючи всього 10% середнього показника в Європейському Союзі. Доходи в Україні зростають значно повільніше, ніж у Європі та Центральній Азії (рис. 1). Україна також демонструє значно гірші результати, ніж її сусіди, зокрема Польща, Румунія, Росія та Білорусь (рис. 2), особливо під час останньої світової кризи. Незважаючи на однакові можливості країн на початку перехідного періоду, з роками рівень доходів України та Польщі став значно відрізнятися. Доходи Польщі, чи не найуспішнішої країни Європи, починаючи з 1989 року (М. П’ятковскі, 2013), майже вчетверо перевищують доходи України. Прогнози розвитку свідчать, що найближчим часом різниця в доходах між Україною та сусідніми державами не скоротиться1. 1 У 2013 році прогнозуються такі показники приросту ВВП: Україна – 0 %, Польща – 1,3 %. 17 Рисунок 1. Ріст ВВП в Україні та в Європі і Центральній Азії, 1990–2013 рр., 1990=100 ϭϴϬ ϭϲϬ ϭϰϬ ϭϮϬ ϭϬϬ ϴϬ ϲϬ ϰϬ ϮϬ Ϭ ϵϬ ϵϭ ϵϮ ϵϯ ϵϰ ϵϱ ϵϲ ϵϳ ϵϴ ϵϵ ϬϬ Ϭϭ ϬϮ Ϭϯ Ϭϰ Ϭϱ Ϭϲ Ϭϳ Ϭϴ Ϭϵ ϭϬ ϭϭ ϭϮ ϭϯ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϭϵ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ϮϬ ˀ̨̖̞̦̐˒ˉ ˄̡̬̟̦̌̌ Джерело: Світовий банк, регіональні таблиці: Європа та Центральна Азія. Рисунок 2. ВВП (ПКС) на душу населення, у міжнародних доларах за курсом 2005 року ϮϬϬϬϬ ϭϴϬϬϬ ϭϲϬϬϬ ϭϰϬϬϬ ϭϮϬϬϬ ϭϬϬϬϬ ϴϬϬϬ ϲϬϬϬ ϰϬϬϬ ϮϬϬϬ Ϭ ϭϵϵϬ ϭϵϵϭ ϭϵϵϮ ϭϵϵϯ ϭϵϵϰ ϭϵϵϱ ϭϵϵϲ ϭϵϵϳ ϭϵϵϴ ϭϵϵϵ ϮϬϬϬ ϮϬϬϭ ϮϬϬϮ ϮϬϬϯ ϮϬϬϰ ϮϬϬϱ ϮϬϬϲ ϮϬϬϳ ϮϬϬϴ ϮϬϬϵ ϮϬϭϬ ϮϬϭϭ ʥ̨̞̣̬̱̭̽ ʿ̨̣̺̽̌ ˀ̨̡̭̞̜̭̽̌ˇ̶̖̖̬̞̔̌́ ˀ̱̥̱̦̞́ ˄̡̬̟̦̌̌ Джерело: Світовий банк, регіональні таблиці: Європа та Центральна Азія. 24. Економіка України досить сильно постраждала від світової економічної кризи. У 2009 році реальний ВВП країни знизився на 15% – це найвищий показник у регіоні. Після незначного пожвавлення економіки протягом 2010–2011 рр., показник росту ВВП знову знизився у 2012 році, впавши майже до нуля. Прогнозується, що цей показник залишиться на такому ж рівні у 2013 році, а потім трохи зросте до 2% у 2014 році, що зовсім не відповідає потенціалу України. 18 Рисунок 3. Реальний ріст ВВП, 2008–2013 рр. ϭϬ ϱ Ϭ ϮϬϬϴ ϮϬϬϵ ϮϬϭϬ ϮϬϭϭ ϮϬϭϮ ϮϬϭϯ ˀ̨̖̞̦̐˒ˉ Ͳϱ ˄̡̬̟̦̌̌ ͲϭϬ Ͳϭϱ ͲϮϬ  Джерело: Світовий банк, регіональні таблиці: Європа та Центральна Азія, прогнози на 2013 рік. 25. Низькі показники економічного розвитку України значною мірою зумовлені повільним розвитком приватного сектору. Про наявність цієї структурної проблеми свідчать такі фактори: застаріла структура експорту країни, низькі показники економічного розвитку та загального рівня продуктивності, низький рівень залучення прямих іноземних інвестицій, особливо в галузях виробництва, орієнтованих на експорт, високий рівень енергоспоживання, відносно невеликий внесок малих і середніх підприємств у ВВП країни. Докладний опис кожного з цих факторів подано нижче. 26. Україна відстає від сусідніх країн за продуктивністю праці. У 1996–2011 рр. показники росту продуктивності праці (ВВП на одного працюючого) були нижчими, ніж у сусідніх країнах (рис. 4). Внаслідок цього у 2012 році рівень продуктивності праці в Україні становив лише 16% від відповідного показника у США (рис. 4). Ще гірша ситуація із показниками росту сукупної факторної продуктивності. У 2006– 2011 рр. вони були нижче нуля. Раніше, у 1996–2005 рр., показник росту сукупної факторної продуктивності становив лише 1,7% на рік (рис. 6). Такі низькі показники свідчать про те, що ріст продуктивності праці в Україні, в основному, відбувається за рахунок капітальних інвестицій, а не завдяки «чистому» підвищенню продуктивності праці через залучення висококваліфікованих кадрових ресурсів, використання передових методів ведення бізнесу та швидкі темпи запровадження інноваційних технологій. Іншими словами, такий ріст можна назвати «екстенсивним» на відміну від «інтенсивного» росту, який спостерігався в сусідніх країнах, де ріст сукупної факторної продуктивності був основним джерелом розвитку та конвергенції економіки. Неефективність використання наявного відносно значного капіталу відображено на рис. 7, де Україна відстає від своїх сусідів і середніх світових показників. 19 Рисунок 4. Ріст продуктивності праці в Україні та вибраних країнах, 1996–2011 рр. ϴ ϳ ϲ ϱ ϰ ϭϵϵϲͲϮϬϬϱ ϯ ϮϬϬϲͲϮϬϭϭ Ϯ ϭ Ϭ ˒̨̬̪̏̌ ˁ̞̯̏ ˄̡̬̟̦̌̌ ʿ̨̣̺̽̌ ˀ̱̥̱̦̞́ ˀ̨̭̞́ ʥ̨̞̣̬̱̭̽ Примітка: сортування за показниками 2006–2011 рр. Джерело: розрахунки працівників Банку на основі Загальної економічної бази даних організації Conference Board, січень 2013 р. Рисунок 5. ВВП на одного працюючого, США=100%, 2012 р. 80% 70% 60% 50% 40% 30% 20% 10% 0% Європа Польща Росія Білорусь Світ Румунія Україна Джерело: розрахунки працівників Банку на основі Загальної економічної бази даних організації Conference Board, січень 2013 р. 20 Рисунок 6. Ріст сукупної факторної продуктивності, 1996–2010 рр. ϲ ϱ ϰ ϯ Ϯ ϭ ϭϵϵϲͲϮϬϬϱ Ϭ ϮϬϬϲͲϮϬϭϬ Ͳϭ ˄̡̬̟̦̌̌ ˒̨̬̪̏̌ ˀ̨̭̞́ ˁ̞̯̏ ʿ̨̣̺̽̌ ʥ̨̞̣̬̱̭̽ ˀ̱̥̱̦̞́ ͲϮ Ͳϯ Ͳϰ Ͳϱ Джерело: розрахунки працівників Банку на основі Загальної економічної бази даних організації Conference Board, січень 2013 р. Рисунок 7. Рівень сукупної факторної продуктивності відносно кривої глобальної продуктивності, 2010 р. ϱϬ ϱϬ ʶ̨̨̛̬̣̣̦̟̏̌̐̍̌̽ Z ̨̡̨̛̪̬̱̯̦̭̯̞͕̔̏ϮϬϭϬ̬͘ ʶ̶̶̡̨̡̨̨̨̡̛̞̣̞̭̯̪̬̱̞̟̦̦̪̬̞̦͕̽̽̔̌̔̐̌̏̌ϮϬϭϬ̬͘ z ddK ^hZ ϯϬ ,hE ,Zs ϯϬ Z ^z ^s< Z' WK> ^d dhZ ϱϬй & hZz Dy ̨̡̨̛̪̬̱̯̦̭̯̞̔̏ ϮϬ ,> ϮϬ & >dh >s sE Dz^ ϯϬй Z Zh^ ̨̡̨̛̪̬̱̯̦̭̯̞̔̏ 'Z ϭϬ ϭϬ WZ >Z ,E K> h